Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або такою -як ти хочеш. Пам’ятай – їй бути не тобою, а собою.

· Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може тобі віддячити? Вона дасть життя іншому, той – третьому – це незворотний закон вдячності.

· Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо, що посієш, те й зійде.

· Не стався до її проблем зверхньо. Тяжкість життя дана кожному під силу, і будь упевнений, їй її важка не менше, ніж тобі твоя. А може і більше, тому, що у неї ще немає звички.

· Не муч себе, якщо не зможеш щось зробити для своєї дитини, муч, – якщо можеш і не робиш.

· Пам’ятай – для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

· Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

· Люби свою дитину будь-якою: не талановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею, радій, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.