Високий   професіоналізм   вчителя    необхідний    для   проведення  корекційної  роботи   з важковиховуваними підлітками, яка має перед­бачати і забезпечувати формування та оптимальне функціонування відповідних психологічних меха­нізмів. Г. Ейдеміллер та В. Юстицький виділяють три основні завдання, які вчитель  повинен вико­нувати в ході корекційної роботи з акцентуйованими підлітками:

•    сприяти розпізнаванню підлітком важких для нього ситуацій;

•    навчити аналізувати їх;

•    виробити алгоритми поведінки людини у кри­тичних для неї ситуаціях.

Мета корекційної роботи з учнями: пере­творення соціальних норм поведінки, формування почуття відповідальності, вимогливості до себе, адекватної оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей, тобто критеріїв оцінної діяльності.

Тренінги на вироблення комунікативних на­вичок, емпатійних здібностей тощо ґрунтуються на творчій співпраці психолога та дітей. Для різ­них вікових груп можна використати різноманіт­ні методики, психотехніки та вправи, апробовані варіанти практичних занять, що їх пропонують професійна періодика, методичні посібники та мо­нографії. Знову ж, від психолога залежить ство­рення позитивної мотивації, зняття емоційного напруження, створення атмосфери «захищенос­ті», взаємної довіри у групі; зацікавленості дітей у заняттях, вироблення навичок ауторелаксації.  Результатом  корекційної роботи є поліпшення поведінки дітей не тільки за умов контролю, а й тоді, коли він відсутній, тобто коли «працюють» навички самоконтролю.

Вчинок дитини — досвід її самостійної пове­дінки — має внутрішній мотиваційний зміст. Ви­моги вчителя, батьків не діють на підлітка, тому що він внутрішньо не сприймає ці вимоги. Най­імовірніше, він не буде їх виконувати, або ж вико­нає формально, оскільки вони можуть викликати лише опір або протест. Зовнішні причини діють лише через внутрішні умови, через психічний стан суб'єкта, через його думки і почуття.

Важливою умовою успіху в подоланні девіантності є бажання дитини змінити саму себе, що є передумовою цілеспрямованих позитивних суб'єктивних новоутворень. Самосвідомість — усвідомлення себе як людини — необхідна умова саморегуляції, тобто управління своєю поведінкою. Одним із найважливіших компонентів структури самосвідомості є самооцінка, об'єкти якої є різно­манітними — предметна діяльність, її результати,  поведінка, розумові та фізичні якості, здібності, риси характеру — узагальнений «Я-образ» . Най­важливіший параметр самооцінки — її адекват­ність.

Просвітницьку та профілактичну  роботу з  адиктивної поведінки (поведін­ки, обтяженої  залежністю- зловживанням алко­голю, тютюнопалінням та ін.) необхідно починати з молодших класів. Такі методи, як бесіда, рольова гра, анкетне опитування, вправи на розвиток емпа­тійних здібностей, адекватного оцінного ставлення до героїв повчальних історій та орієнтації на здоро­вий спосіб життя закріплюють навички позитивної соціальної адаптації дитини, особливо коли робота пролонгована в середніх та старших класах. Діти вчаться не перейматися атрибутикою дорослості: вживанням алкогольних напоїв, палінням, в дея­ких випадках нейтралізується вплив негативних референтних груп та неблагополучних сімей.

Одне з головних завдань вчителя  — досяг­нення позитивних результатів профілактики, ко­рекції девіантної поведінки учнів.

   Яка ж система роботи класного керівника  з важковиховуваними?

1. Виявлення дітей, які мають труднощі в на­вчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоцій­них розладів.

2. Визначення причин труднощів учнів «групи ризику», діагностика важковиховуваних.

3. Корекційно-відновлювальна і розвивальна ро­бота (індивідуальна і групова).

4. Робота з вчителями-предметниками.

5. Робота із сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, виступи, відвідування, тренін­ги тощо).

6. Взаємодія з адміністрацією школи із цього пи­тання (рада профілактики, малі педради).

7. Взаємодія з інспекцією у справах неповноліт­ніх, соціальною службою для молоді.

перелік ділової документації для роботи  педагога з важковиховуваними дітьми.

1. Загальний план роботи  класного керівника  з важковиховувани­ми дітьми.

2. Список важковиховуваних  учнів «групи ризику».

3. Індивідуальна картка важковиховуваного уч­ня   та індивідуальна картка соціально-педагогіч­ного супроводу.

4. Індивідуальний план роботи з важковиховуваним учнем.

5. Результати індивідуальної психодіагностики з важковиховуваним (№ з/п, дата проведення, назва методики, результат, висновки та реко­мендації), бланк, який заповнює дитина.

6. Облік проведеної роботи з важковиховуваним учнем (№ з/п, дата, зміст, результат, висновки та рекомендації).

7. Записи про проведену роботу з важковихову­ваними учнями мають бути також відобра­жені в журналах:  корекційно-відновлювальної та розвивальної роботи, протоколах індивідуальних та групових консультацій (для батьків, учнів та вчителів).

8. Папка з  корекційно-відновлювальними та розвивальними матеріа­лами, яка постійно поповнюється.

9. Просвітницькі матеріали.

10.   Акт  обстежен­ня матеріально-побутових умов проживання дитини, соціальний паспорт класу (код 0,5-важковиховуваність   дитини,    девіантність),  об­лікова картка сім'ї дитини, щодо якої здій­снюють соціальний супровід. Ефективність роботи класного керівника з важковиховуваними дітьми полягає в нала­годженні з дитиною, батьком, учителем позитивної, емоційно-насиченої атмосфери взаємин, яка дава­ла б можливість дитині підвищувати її самоповагу, сприяла відчуттю нею радості власних можливостей та досягнень. Обов'язково потрібно пам'ятати аксіому психологічного супроводу: індивідуальне життя лю­дини самоцінне, унікальне, повинно бути позбавлене насильства. Кожну дитину необхідно знати, розуміти, допомагати їй, сприяти й радіти її успіхові, а дитини, в якої є проблеми, це стосується в першу чергу.