НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ УЧНІВ
У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Порядок організації харчування школярів, придбання у постачальників сировини для приготування страв, користування послугами сторонніх осіб з надання платних послуг з харчування учнів передбачено низкою законодавчих актів, серед яких:

• постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» від 22 листопада 2004 р. № 1591;
• постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість» від 2 лютого 2011 р. № 116 (далі — Постанова №116);
• норми оснащення підприємств громадського харчування посудом, столовими наборами, меблями та кухонним інвентарем, затверджені наказом Міністерства торгівлі СРСР від 9 лютого 1973 р. № 38;
• спільний наказ Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Порядку організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах» від 1 червня 2005 р. № 242/329;
• державні санітарні Правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПІН 5.5.2.008-01), затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 р. № 63;
• лист Міністерства освіти і науки України «Про вжиття заходів щодо запобігання харчових отруєнь у навчальних закладах» від 11 вересня 2009 р. № 1/9-630.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ організація та відповідальність за харчування дітей у навчальних закладах покладається на місцеві органи державної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, яким підпорядковані навчальні заклади. Тобто саме місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують фінансування й утримання загальноосвітніх навчальних закладів, встановлюють грошові норми харчування.

Для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, органам місцевого самоврядування рекомендовано при регіональних управліннях освіти створювати постійні єдині тендерні комітети для проведення закупівель товарів, робіт, послуг у межах бюджету району міста, району області, бюджету міста та області (єдиний районний, міський та обласний тендерний комітет), положення про які та склад яких затверджуються відповідною радою.

Розпорядники коштів утворюють тендерні комітети та проводять тендери відповіднодо законодавства. Закупівля продуктів харчування за державні кошти здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 1 червня 2010 р. № 2289-\/І. З переможцем торгів укладається в письмовій формі та в установлені терміни договір про закупівлю відповідно до положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІУ та Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. № 436-ІУ з урахуванням особливостей, визначених законодавством. Термін дії про закупівлю обумовлюється Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 р. № 2456-Х/І. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.

Рішенням тендерних комітетів (комісій) за погодженням з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби визначається перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини за державні кошти. Для закупівлі товарів за власні кошти можна користуватися послугами й інших постачальників-виробників без посередників.

За територіально-виробничою ознакою в містах створюють спеціалізовані об'єднання (підприємства, комбінати) шкільного харчування, базові заклади яких здійснюють матеріально-технічне, зокрема продовольче, забезпечення шкільних їдалень. Базовим може бути і заклад із випуску напівфабрикатів, кулінарних і кондитерських виробів. Такі заклади постачають в усі шкільні їдальні та буфети, що входять до їхнього складу, продовольчу сировину, кондитерські та кулінарні вироби, напівфабрикати.

Чинним законодавством, зокрема пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25 грудня 1996 р. № 1548, визначено, що суб'єкти господарювання у сфері громадського харчування мають право самостійно встановлювати рівень торгівельних націнок (надбавок) на продукцію, що реалізується, і порядок формування цін. Разом із тим місцевим органам влади надані певні повноваження щодо регулювання цін на деякі товари чи послуги.

Зазначимо, що в різних регіонах країни діють різні ціни на продукти харчування, а також різні рівні торгівельних націнок на готову продукцію власного виробництва і продукти, що закуповуються. Їхній розмір складає приблизно від 10 до 50% до ціни придбання сировини для приготування продукції власного виробництва і 15-20% на товари, що закуповуються.

Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що контроль за дотриманням законодавства в частині встановлення і застосування роздрібних цін і націнок уповноважені здійснювати органи виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Відповідальність за безпеку та якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечує харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу.

Керівник закладу (навчального, підприємства ресторанного господарства або організації, що надає послуги з харчування учням) затверджує приблизне меню на два тижні, яке погоджується з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічної служби.

Продукти харчування та продовольча сировина мають надходити до навчальних закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їхнє походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).