Зараз щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістину говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а тепер дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати. Тому з 23 по 26 листопада 2015 року в НВК проходив Тиждень пам"яті жерт голодоморів.

Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року. 

Україна пам’ятає!

Світ визнає!

Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися - від того, що це було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми, єдині спадкоємці всього, що було. Всі ці дії мають одну назву - геноцид. Раніше казали тільки про геноцид фашистів. За нормами міжнародного права, геноцид - це винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними ознаками. Геноцид - це створення тяжких життєвих умов, які розраховані на  фізичне знищення населення.

Сталін, Косіор, Постишев, Чубар, Любченко, Петровський, Скрипник - творці геноциду. Наслідки голодомору - це і великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда- прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень! Більшовики вчинили розселянювання. Це страшне явище, що означає збайдужілість селянина до землі, втрату ним свого коріння. Селянин переставав бути господарем на землі. Це - одна з причин кризи в економіці сьогодні.

Відроження України можливе тільки тоді, коли народ поверне свою історичну пам'ять. Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

З давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам'ятають, що не забудуть. І тягар гріха з душі спадав. Тож пом'янімо хоч сьогодні, з непростимим запізненням, великомучеників нашої трудної історії. Пом'янімо і знайдемо в собі силу пройти за ними дорогою їхнього хресного путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга. Учні запалюють свічку і вшановують пам'ять жертв геноциду хвилиною.

На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 27 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.