Мета мікродослідження: вивчити статусну структуру учнівського колективу; виявити основні групи дітей, виокремити дітей, до яких є неінтерферентне ставлення, та дітей, які перебувають у зоні відчуження; отримати інформацію про поділ учнів за ставленням до них колективу, виявити причини негативного ставлення до окремих учнів; виробити рішення для згуртування колективів, накреслити заходи, які б учили дітей працювати з різними за статусом дітьми.

Актуальність проблеми. Проведення моніторингових досліджень — один із трудомістких процесів, оскільки він передбачає забезпечення всіх науково-технологічних умов та визначається особистістю дослідника та безпосередньо самих респондентів.

Запропонована стаття має на меті дати дескриптивну характеристику класного колективу на основі вивчення внутрішньої структури колективу.

Науковці стверджують, що класні учнівські колективи є неформальними об’єднаннями. Кожен класний керівник, безумовно, упевнений, що добре знає свій клас, адже він перебуває в його середовищі майже щодня. Скільки форм і методів пропонує педагогіка для згуртування класного колективу! У щоденній учительській практиці вони впроваджуються щоразу в іншій інтерпретації. Та чи завжди ми вміємо придивитися до особистості учня зблизька ? Чи завжди учні відкривають нам свої маленькі секрети у формуванні своїх приятельських стосунків? Практика доводить, що яким би не був дружним клас, він усе одно має свою внутрішню структуру, яка не завжди відома педагогам, які працюють з класом. Тому наше експертне дослідження ставило собі за мету з’ясувати, на які групи ділиться класний колектив та які причини формування колективного статусу кожного з учнів зокрема.

Понятійний апарат дослідження: статусна структура учнівського колективу, симпатії, антипатії, інтерферентне ставлення, активне сприйняття, відчуження, інтроверти,екстраверти.

Науковий супровід дослідження базувався на вченні Павлова про чотири типи темпераменту особистості; на теоретичних положеннях Г. Айзенка про розмежування інтровертів та екстравертів.

Інтровертам властиві такі якості особистості:

• легко тривожний, здатний до роздумів, тихий, песимістичний, некомунікабельний, стриманий (меланхолік);

• пасивний, обережний, розсудливий, добродушний, доброзичливий, миролюбний, рівний, керований, спокійний, надійний (флегматик).

Екстраверти — це активні:

• чуттєві, неспокійні, агресивні, збудливі, непостійні, постійно змінні, хиткі, оптимістичні (холерики);

• комунікабельні, контрастні, говіркі, відкриті, життєрадісні, ініціативні, безпосередні (сангвініки).

Організаційні основи дослідження. Для забезпечення валідності дослідження анкетування проводилося в однакових умовах: на виховних годинах, тема яких була: «Ми всі рівні, але різні». Для заповнення анкети відводилося двадцять хвилин. Респонденти були повідомлені, що результати дослідження необхідні для покращання роботи школи й анкетування добровільне та анонімне. Важливою умовою проведення дослідження було забезпечення рівного спокійного настрою учнів та мінімізація сильних емоційних впливів, тому виховні години не проводилися після уроків фізкультури. Зміст анкети учням не був відомий. У паралельних класах анкетування відбувалось одночасно.

1. Складання плану процедурних кроків.

2. Опрацювання літератури про типи особистості, структурну організацію колективу, консультування з психологом.

3. Визначення основних компонентів структури учнівського колективу, яка буде досліджуватися.

4. Розробка вимірників та інструментарію дослідження.

5. Експертиза змісту та структури вимірників та інструментарію.

6. Інструктаж з учителями, які залучені до проведення дослідження статусної структури колективу.

7. Інструктування членів моніторингової групи та підготовка документаційного забезпечення.

8. Обумовлення однакових умов проведення анкетування.

9. Процедура проведення анкетування з учнями.

10. Вивчення отриманих результатів, їх обробка та узагальнення.

11. Обговорення результатів.

12. Укладання узагальнювальних таблиць.

13. Проведення бесід з учнями та вчителями для підтвердження достовірності результатів.

14. Оприлюднення результатів моніторингу перед педагогами.

15. Перегляд перспективного плану роботи, планів класних керівників та прийняття корективних рішень (внесення змін у перспективний та річний плани роботи школи).

В анкетуванні брали участь три класи, у яких навчається 65 учнів. Анкета передбачала 24 запитання, у яких учні повинні були записати прізвища однокласників, які відповідають названому статусові. Після обробки результатів анкетування всі дані були занесені в таблиці й розділені за такими напрямками: учні, яким заздрять, які викликають симпатію, є байдужими, викликають слабку антипатію, інтерферентне ставлення, є лідерами, є замкнутими.

Моніторингова група школи визначила такий гіпотетичний результат: у класах є всі типи статусів учнів, проте їхню кількість спрогнозувати важко.

Аналіз результатів дає підстави виокремити такі фактичні дані: нікому не заздрять, лише в 7-му класі, а в 5-му та 9-му класах заздрять трьом учням. Після дослідження і вивчення побутових умов проживання цих учнів та результатів їх навчання можна зробити висновок, що заздрість спровокована передусім заможністю сімей, бо навчальні результати цих учнів посередні.

Викликають симпатію 41 % учнів. Здебільшого всі ці діти вміють товаришувати, є щирими і відкритими. Майже всі респонденти визначили, що хочуть з ними дружити або вже дружать. Ці діти незакомплексовані, легко контактують з іншими, мають достатньо високий комунікаційний потенціал.

Викликає занепокоєння група учнів, до яких ставлення є байдужим. Якщо в 5-му класі лише до 3 учнів колектив повністю байдужий, у 7-му класі — їх шість, то в 9-му класі таких дітей — аж сім. Після розмови з класним керівником, батьками та лідерами класу, напрошується висновок, що поза колективом залишились діти, у яких посередні здібності і за типом характеру вони є флегматиками.

Проблемною групою, що потребує дослідження, є група дітей, які викликають у колективі слабку антипатію. Таких у кожному з досліджуваних класів по п’ять учнів. Несприйняггя колективом дітей у 5-му та 7-му класах пов’язане з низьким рівнем їхніх навчальних досягнень, який зумовлюється водночас і слабкими природними здібностями. У 9-му класі антипатія до учнів викликана розбіжністю в політичних поглядах (у період дослідження проводилася передвиборна агітація).

У кожному з аналізованих класів є по одній дитині, до якої є неінтерферентне ставлення. У 5-му класі цей тип ставлення зумовлений низьким соціальним статусом неблагополучної сім’ї. У 7-му і 9-му класах ці діти підпадають під вплив інших через свій слабкий характер.

Активного сприйняття заслуговують по одній дитині у кожному з класів. У 5-му класі активно сприймається хлопчик, який непогано вчиться, і хоча не є лідером, проте має великий вплив на інших дітей. У 7-му і 9-му класах вплив на колектив формують негативні характеристики індивідів.

Група лідерів у 5-му класі складається з двох учнів, у 7-му класі — також двоє, а в 9-му класі їх є троє. У 9— му класі один із лідерів є негативним авторитетом.

Останню групу дітей за наслідками анкети складають найбільш замкнуті. У 5-му класі — це одна дівчинка, у 7-му — троє дітей: одна дівчинка та два хлопчики, у 9-му класі — двоє дітей. Дослідження соціального середовища, у якому перебувають учні, дає змогу зробити висновки, що причини їх відчуження різні: у 5-му класі — дівчинка перейшла з іншої школи і ще не зуміла за півроку влитися в колектив, у 7-му класі відчуження дітей мотивовано інтровертним типом характеру в дівчинки, а два хлопчики відсторонились у зв’язку з низьким соціальним статусом своїх батьків. У 9-му класі один хлопчик є інтровертом, а інший має слабкий характер.

Корективні рішення моніторингової групи

Додаток