За всіх часів учитель опікувався не тільки проблемою набування знань учнями , але  і їхнім моральним станом та культурою поведінки. У зв’язку з цим важливою роботою є робота педагогів з тими учнями, поведінка яких не відповідає вимогам дисципліни та нормам моралі.

Девіантна поведінка — це поведінка з відхи­леннями. Психологи розглядають девіантність як поведінку, що перебуває на межі правової та деліквентної (кримінальної, що має ознаки злочину). Дітей, яким притаманні відхилення поведінкових реакцій, називають по-різному: недисципліновані, педагогічно або соціально занедбані, важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантні підлітки тощо. Ці терміни найчастіше ви­користовують як синоніми.

Наукові дослідження і практика роботи в школі свідчать про те, що саме ці діти не мають мотивації до навчання. Вони «заважають » однокласникам та вчителям під час уроків. Саме із цього континенту виростають неповнолітні правопорушники й дорослі злочинці.

Поведінка будь-якого школяра нерозривно пов’язана з характером стосунків, що склалися у нього з оточуючими. Найближчими соціальним оточенням – мікросередовищем.

Моральна деформація особистості учня та відхилення в його поведінці є наслідком існуючих дефектів у системі його взаємозв’язків і відносин з мікросередовищем. Одним із таких мікросередовищ є родина учня . його батьки. Саме вони закладають основи для розвитку особистості дитини.

Сім'я — основний інститут виховання дітей. Зразки поведінки діти переймають від своїх бать­ків, але ж батьки визначають і норми оцінюван­ня поведінки. Зрозуміло, чому діти часто живуть у «королівстві кривих дзеркал», яке пронизане подвійною, а то й потрійною мораллю. Діти час­то грають ролі своїх батьків, тому дуже важли­во запобігти закріпленню дезадаптивних форм поведінки дитини шляхом корекційної та консультативної роботи не тільки з дітьми, а й з батьками.

Форми просвітницької, профілактичної, ко­рекційної роботи з батьками учнів різноманітні: лекції, рольові ігри, тренінги, практикуми, міні-тести. Тренінги батьківської ефективності, на яких батькам випадає нагода дізнатись про скла­дові батьківської любові, першооснови сімейного виховання, де вони мають змогу розв'язувати пси­хологічні завдання з метою уникнення сімейних конфліктів та засвоїти алгоритми адекватних поведінкових реакцій на вчинки дітей, поліпшують атмосферу сімейного спілкування.    

Найважливіше, чого може досягти вчитель  у роботі з батьками, — розуміння й усвідомлення ними власних недоліків і зацікавленості в їх подо­ланні. Індивідуальна консультаційна та корекційна робота з батьками девіантних підлітків передба­чає коректно, без втручання в сімейні справи, до­лати батьківську імпульсивність та інші вади для поліпшення міжособистісних стосунків у сім'ї, запобігання делінквентній поведінці дітей.