Коли маля з’являється на світ, разом із ним народжується любов і страх за його життя. Поки дитина маленька, мами мають відносний спокій, адже крихітка постійно перебуває під наглядом дорослих. Та дитина росте, і недалекий той час, коли вона муситиме сама дбати про свою безпеку. Адже захистити від життя неможливо, так само як і постійно бути поруч. Тому потрібно спробувати зменшити ризик, вчасно розказавши дитині про правила власної безпеки.
Одне слово, перше, що має задля своєї ж безпеки засвоїти дитина – це власне ім’я, прізвище, домашня адреса, а також телефони – домашній і робочий батьків. Якщо маля не лякливе, то десь років із трьох його можна залишати самого вдома, коли мамі, приміром, треба «вискочити» до магазину. Для цього воно повинне пам’ятати, що нікому не можна відчиняти двері й навіть підходити до них, якщо хтось дзвонить. Точно так само маля має твердо засвоїти такі правила поведінки вдома: ніколи не ставати на підвіконня; не лагодити й не «вивчати» розетку; не бігати по квартирі з гострими предметами; а також не брати самому ліки з аптечки.
Коли дитина підросте і ви дозволите їй самостійно виходити з квартири, до них додасться ще одне – перш ніж вийти з квартири, слід подивитись у вічко і переконатися, що на сходовому майданчику нікого немає. Ці правила ми рекомендуємо написати на аркуші паперу й повісити на стіні, а щоб краще засвоювалися, можна разом із малюком їх проілюструвати. Звичайно, домогтися чіткого виконання цих правил складно. Особливо якщо той, хто дзвонить у двері, спокушає маля жуйкою чи каже, що його послала мама. Тому краще не просто заборонити, а спробувати впливати на бажання маляти бути хорошим. Сказати, приміром, так: «Усі слухняні маленькі діти, коли вони самі вдома, ніколи не відчиняють дверей». Це повинно подіяти також, як і прохання, скажімо, лягти спати: «Зараз усі маленькі діти лягають у ліжечко». Об’єднання на вербальному рівні з іншими дітьми («Хороші хлопчики не пускають у дім чужих людей, не лізуть без дозволу в аптечку, не вмикають самі відеомагнітофон і т.п.») допоможе уникнути небажаних наслідків і перетворити незнайому ситуацію на зрозумілу та приємну – на здійснення хорошої справи.
Крім правил поведінки, не зайве прикріпити на стіні номери телефонів екстрених служб (для зовсім маленьких – знову – таки в малюнках): міліції, «швидкої допомоги», пожежної охорони.
Якщо у вас тихий, безпечний двір, що добре проглядається з вікна, то вже років у п’ять дитина може гуляти самостійно. Для цього вона також має засвоїти певні правила. Найголовніше з них – ніколи не розмовляти з незнайомими людьми. Причому слід пояснити, що сторонній – це той, кого вона не знає, навіть якщо він каже, що знає тебе. Тим паче нікуди не варто ходити зі сторонніми, особливо якщо ті пропонують подарувати цукерку чи іграшку. Маля мусить зрозуміти, що такі подарунки – лише хитрощі, щоб заманити його у пастку. Воно не повинно сідати в чужу машину, навіть якщо усміхнений дядько просить лише потримати за кермо або натиснути на педаль. Якщо ж сторонній виявляє наполегливість і намагається доторкнутися до дитини, то та має відразу ж починати кричати («Я вас не знаю!», «НЕ чіпайте мене!»), зчинивши якнайбільше галасу.
Далі маля має пам’ятати й ніколи не приносити додому незнайомих предметів – вони можуть бути небезпечними; побачивши собаку, не намагатися гратися з ним, а спокійно пройти мимо; не розпалювати багаття; не ходити в підвали та підземелля, де можуть ховатися бандити; не наступати на каналізаційні люки – можна провалитися; не вилазити на дерева, пожежні сходи та дах; якщо хоче піти погуляти в сусідній двір, то повинен сказати про це мамі або будь - кому іншому з дорослих (бабусі, татові), які у цей момент перебувають удома; не сідати в ліфт із незнайомими людьми – краще пройтися пішки сходами або почекати. Крім того, дитина не повинна виносити у двір дорогі речі й розповідати, які ще цінні речі є вдома, навіть якщо дуже хочеться похвалитися.
