Індивідуальна програма на зміну поведінки учня:

1. Якісні засоби виховного впливу: залучення учня до актив­ної діяльності за інтересами (спортивні, трудові, пізнавальні, естетич­ні).

2. Організація допомоги у навчанні з боку консультантів - одногрупників

3. Індивідуальна робота вчителя в позаурочний час .

4. Рейди членів батьківського комітету групи, училища з метою ознайомлення з організацією самопідготовки, дозвілля, становища сім'ї (повідомлення в органи влади, якщо сім'ї потрібна допомога).

5. Психологічні засоби впливу на емоційно-вольову сферу осо­бистості: створення ситуації успіху на уроках з найважчих для учнів предметів.

6. Покращення умов сімейного виховання, застосування засобів адміністративного впливу на батьків, які згубно впливають на вихован­ня дітей.

7. Щомісячне підведення під­сумків – проведення групових зборів. 

Реабілітаційна функція. Її головна мета - захист інтересів дити­ни, яка потрапила в несприятливі умови - сімейні, навчально-виховні, у складну конфліктну ситуацію. Досвід показує, що нерідко неуважні вчителі намагаються позбавитися важкої дитини, індивідуальну роботу заміняють "відсівом". Стійка неуспішність або порушення дисципліни дратує вчителя, а озлоблення дитини стає причиною багатьох відхи­лень у поведінці, додає конфлікту в сім'ях. Страх перед покаранням травмує психіку дитини. Практика показує, що там, де проводиться квалі­фікована діагностика, класному керівнику значно легше вирішувати проблеми позитивної установки у вихованні дитини.

Отже необхідно:
а) здобути багатопланову інформацію про поведінку підлітка і причини формування негативних якостей або здійснення протиправних учинив;
б) виділити домінуючі позитивні якості;
в) поєднати у вивченні діяльність, свідомість і ставлення учня;
г) розглянути взаємозв'язки і взаємозалежності підлітка в колек­тиві;

д) оцінити роль сім'ї у вихованні підлітка;
є) скоординувати зусилля всіх суб'єктів виховання.

4. Методика організації позакласної виховної роботи з важковиховуваними

Загальновідомо, що соціалізація підлітка найактивніше прохо­дить у галузі його позанавчальної діяльності, питома вага яких становить 40% усього активного часу учня. Це зумовлює пошук ефективних форм і методів педагогічного впливу на дітей і підлі­тків у позанавчальний період.

Важливою формою виховної роботи з важковиховуваними є гу­рткова діяльність. Її ефективність зумовлена дотриманням таких ви­мог:

1. Не створювати колективи лише з контингенту важковиховуваних. Це суперечить основному положенню педагогіки - перевиховання через соціально здоровий колектив. Ще А. С. Макаренко вважав недо­цільним роздільне виховання важких і звичайних дітей.

2. Співвідношення важких і звичайних дітей. Досвід роботи з важковиховуваними учнями показав, що найбільш педагогічно обґрун­тованим і оптимальним є співвідношення 35-40% важких і 60-65% бла­гополучних дітей. 3. Урахування ступеня важковиховуваності підлітків.

4.Педагогічна доцільність організації життєдіяльності і стимулю­вання підлітків.

5. Встановлення особистісних і ділових стосунків.

6. Здійснення різноманітних видів діяльності.

7. Створення ситуації успіху в праці, реалізація в професійній діяльності, спілкуванні.

Все це дуже важка робота:

1. Нинішні підлітки звикли до споглядальної ролі на будь-якому святі.

2. Склалися стереотипи дозвілля (дискотека, відео, прогулянка вулицею).

Важковиховувані підлітки потребують посилення виховання пра­вильних етичних уявлень, стійкої соціалізації, вироблення соціально позитивної і ефективно насиченої домінанти, мобілізації своїх особис­тих ресурсів, уміння контролювати себе, долати байдужість до соціа­льного життя. Тому педагогічна психотерапія, як ніколи, повинна бути виховною, що активізує правильну соціалізацію особистості. Три форми педагогічної психотерапії:

Індивідуальна - початковий етап (довірлива бесіда): врахування особливостей учня, доброзичливість.

 Групова - проведення заняття з групою з однаковими відхилен­нями в поведінці.

Колективна - заснована на використанні позитивного впливу колективу (він об'єкт, і він же суб'єкт виховного впливу).

Метою таких занять може бути:

 I. Розвиток необхідних якостей:
- рішучість, самостійність, ініціативність, хоробрість;
- сила волі, наполегливість у досягненні мети;
- працелюбність;
- впевненість у собі і в своїх силах, їх об'єктивна оцінка;
- уміння терпіти (витримувати втому і пов'язані з нею неприємні відчуття);
- уміння концентрувати думки та увагу, переключати їх з одного предмета на інший;
- уміння і здатність засвоювати нові навички, професійні дії;
- уміння пристосовуватися до постійно зростаючих навантажень (фізичних, розумових);
- уміння долати психологічні бар'єри (напруження під час спілку­вання, невпевненість, страх);
- активізація відпочинку і відновлення процесів в організмі (самонавіювальний сон і відпочинок);
- критичне ставлення до своїх недоліків, чесність і безкомпромі­сність у виконанні обов'язків.

 II. Позбавлення від негативних рис і звичок:
- шкідливі звички (пристрасть до нікотину та алкоголю);
- невпевненість у собі, нерішучість;
- неспокій, тривога, страх;
- боягузтво;
- лінощі;
- самовпевненість, зазнайство, переоцінка своїх можливостей; 
- нестійкість уваги, настрою;
- подразливість;
- нав'язливі стани (думки, відчуття, дії);
- порушення сну, запаморочення.