Високий професіоналізм вчителя
необхідний для проведення корекційної роботи з
важковиховуваними підлітками, яка має передбачати і забезпечувати формування
та оптимальне функціонування відповідних психологічних механізмів. Г.
Ейдеміллер та В. Юстицький виділяють три основні завдання, які вчитель повинен виконувати в ході корекційної роботи
з акцентуйованими підлітками:
• сприяти
розпізнаванню підлітком важких для нього ситуацій;
• навчити
аналізувати їх;
• виробити
алгоритми поведінки людини у критичних для неї ситуаціях.
Мета корекційної роботи з учнями: перетворення
соціальних норм поведінки, формування почуття відповідальності, вимогливості до
себе, адекватної оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей, тобто
критеріїв оцінної діяльності.
Тренінги на вироблення комунікативних
навичок, емпатійних здібностей тощо ґрунтуються на творчій співпраці психолога
та дітей. Для різних вікових груп можна використати різноманітні методики,
психотехніки та вправи, апробовані варіанти практичних занять, що їх пропонують
професійна періодика, методичні посібники та монографії. Знову ж, від
психолога залежить створення позитивної мотивації, зняття емоційного
напруження, створення атмосфери «захищеності», взаємної довіри у групі;
зацікавленості дітей у заняттях, вироблення навичок ауторелаксації. Результатом корекційної роботи є поліпшення поведінки
дітей не тільки за умов контролю, а й тоді, коли він відсутній, тобто коли
«працюють» навички самоконтролю.
Вчинок дитини — досвід її самостійної
поведінки — має внутрішній мотиваційний зміст. Вимоги вчителя, батьків не
діють на підлітка, тому що він внутрішньо не сприймає ці вимоги. Найімовірніше,
він не буде їх виконувати, або ж виконає формально, оскільки вони можуть
викликати лише опір або протест. Зовнішні причини діють лише через внутрішні
умови, через психічний стан суб'єкта, через його думки і почуття.
Важливою умовою успіху в подоланні
девіантності є бажання дитини змінити саму себе, що є передумовою
цілеспрямованих позитивних суб'єктивних новоутворень. Самосвідомість —
усвідомлення себе як людини — необхідна умова саморегуляції, тобто управління
своєю поведінкою. Одним із найважливіших компонентів структури самосвідомості є
самооцінка, об'єкти якої є різноманітними — предметна діяльність, її
результати, поведінка, розумові та фізичні якості, здібності, риси
характеру — узагальнений «Я-образ» . Найважливіший параметр самооцінки — її
адекватність.
Просвітницьку та профілактичну роботу з адиктивної поведінки (поведінки,
обтяженої залежністю- зловживанням алкоголю, тютюнопалінням та
ін.) необхідно починати з молодших класів. Такі методи, як бесіда, рольова гра,
анкетне опитування, вправи на розвиток емпатійних здібностей, адекватного
оцінного ставлення до героїв повчальних історій та орієнтації на здоровий
спосіб життя закріплюють навички позитивної соціальної адаптації дитини,
особливо коли робота пролонгована в середніх та старших класах. Діти вчаться не
перейматися атрибутикою дорослості: вживанням алкогольних напоїв, палінням, в
деяких випадках нейтралізується вплив негативних референтних груп та
неблагополучних сімей.
Одне з головних завдань вчителя — досягнення позитивних результатів
профілактики, корекції девіантної поведінки учнів.
Яка ж система роботи класного керівника з важковиховуваними?
1. Виявлення дітей, які мають труднощі в
навчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоційних розладів.
2. Визначення причин труднощів учнів
«групи ризику», діагностика важковиховуваних.
3. Корекційно-відновлювальна і
розвивальна робота (індивідуальна і групова).
4. Робота з
вчителями-предметниками.
5. Робота із сім'ями важковиховуваних
дітей (консультації, виступи, відвідування, тренінги тощо).
6. Взаємодія з адміністрацією
школи із цього питання (рада профілактики, малі педради).
7. Взаємодія з інспекцією у справах
неповнолітніх, соціальною службою для молоді.
|