Субота
09.11.2024
08:59
Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 612
Міні-чат
Друзі сайту
  • Official Blog
  • uCoz Community
  • FAQ
  • Textbook
  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    НВК "Вербівська ЗОШ І-ІІ ступенів - ДНЗ"

    Високий   професіоналізм   вчителя    необхідний    для   проведення  корекційної  роботи   з важковиховуваними підлітками, яка має перед­бачати і забезпечувати формування та оптимальне функціонування відповідних психологічних меха­нізмів. Г. Ейдеміллер та В. Юстицький виділяють три основні завдання, які вчитель  повинен вико­нувати в ході корекційної роботи з акцентуйованими підлітками:

    •    сприяти розпізнаванню підлітком важких для нього ситуацій;

    •    навчити аналізувати їх;

    •    виробити алгоритми поведінки людини у кри­тичних для неї ситуаціях.

    Мета корекційної роботи з учнями: пере­творення соціальних норм поведінки, формування почуття відповідальності, вимогливості до себе, адекватної оцінки своєї поведінки та поведінки інших людей, тобто критеріїв оцінної діяльності.

    Тренінги на вироблення комунікативних на­вичок, емпатійних здібностей тощо ґрунтуються на творчій співпраці психолога та дітей. Для різ­них вікових груп можна використати різноманіт­ні методики, психотехніки та вправи, апробовані варіанти практичних занять, що їх пропонують професійна періодика, методичні посібники та мо­нографії. Знову ж, від психолога залежить ство­рення позитивної мотивації, зняття емоційного напруження, створення атмосфери «захищенос­ті», взаємної довіри у групі; зацікавленості дітей у заняттях, вироблення навичок ауторелаксації.  Результатом  корекційної роботи є поліпшення поведінки дітей не тільки за умов контролю, а й тоді, коли він відсутній, тобто коли «працюють» навички самоконтролю.

    Вчинок дитини — досвід її самостійної пове­дінки — має внутрішній мотиваційний зміст. Ви­моги вчителя, батьків не діють на підлітка, тому що він внутрішньо не сприймає ці вимоги. Най­імовірніше, він не буде їх виконувати, або ж вико­нає формально, оскільки вони можуть викликати лише опір або протест. Зовнішні причини діють лише через внутрішні умови, через психічний стан суб'єкта, через його думки і почуття.

    Важливою умовою успіху в подоланні девіантності є бажання дитини змінити саму себе, що є передумовою цілеспрямованих позитивних суб'єктивних новоутворень. Самосвідомість — усвідомлення себе як людини — необхідна умова саморегуляції, тобто управління своєю поведінкою. Одним із найважливіших компонентів структури самосвідомості є самооцінка, об'єкти якої є різно­манітними — предметна діяльність, її результати,  поведінка, розумові та фізичні якості, здібності, риси характеру — узагальнений «Я-образ» . Най­важливіший параметр самооцінки — її адекват­ність.

    Просвітницьку та профілактичну  роботу з  адиктивної поведінки (поведін­ки, обтяженої  залежністю- зловживанням алко­голю, тютюнопалінням та ін.) необхідно починати з молодших класів. Такі методи, як бесіда, рольова гра, анкетне опитування, вправи на розвиток емпа­тійних здібностей, адекватного оцінного ставлення до героїв повчальних історій та орієнтації на здоро­вий спосіб життя закріплюють навички позитивної соціальної адаптації дитини, особливо коли робота пролонгована в середніх та старших класах. Діти вчаться не перейматися атрибутикою дорослості: вживанням алкогольних напоїв, палінням, в дея­ких випадках нейтралізується вплив негативних референтних груп та неблагополучних сімей.

    Одне з головних завдань вчителя  — досяг­нення позитивних результатів профілактики, ко­рекції девіантної поведінки учнів.

     

       Яка ж система роботи класного керівника  з важковиховуваними?

    1. Виявлення дітей, які мають труднощі в на­вчанні, проблеми в поведінці, ознаки емоцій­них розладів.

    2. Визначення причин труднощів учнів «групи ризику», діагностика важковиховуваних.

    3. Корекційно-відновлювальна і розвивальна ро­бота (індивідуальна і групова).

    4. Робота з вчителями-предметниками.

    5. Робота із сім'ями важковиховуваних дітей (консультації, виступи, відвідування, тренін­ги тощо).

    6. Взаємодія з адміністрацією школи із цього пи­тання (рада профілактики, малі педради).

    7. Взаємодія з інспекцією у справах неповноліт­ніх, соціальною службою для молоді.